"Йому нікому подзвонити": Захисник з окупованих територій повернувся з полону, його зустріли чужі, але небайдужі

Валерію — 23. У полон він потрапив у 19 — як захисник Маріуполя. Понад три роки його тримали у восьми різних колоніях на території росії.

Найстрашнішою, за його словами, була Таганрозька: «Найстрашніше місце на світі», — з болем говорить він, змарнілий і схудлий на 12 кілограмів, передає історію захисника журналістка Юлія Суркова, яка була присутня на зустрічі зі звільненими з полону 9 червня.

Народився Валерій у Запорізькій області. Нині його рідне місто під окупацією. Йому просто… нікому зателефонувати. Де зараз його родичі — невідомо. Замість рідних його зустріли незнайомі українці, які не стримували сліз.

Дівчина з прапором на плечах каже: «Я просто хочу сказати вам, як я вам вдячна і як ми всіх вас чекали».

А Валерій ледь стримує сльози: «Я вам більше вдячний, ніж ви мені — за такі слова».

«Я зараз розплачусь… Тепер у мене задача — придумати, про що мріяти. Бо три роки і три місяці я мріяв про одне — вийти на волю», — зізнається він. В руках тримає пачку сигарет — подарунок від мами іншого бійця, який зник безвісти.

Він говорить чудовою українською, хоч до полону був російськомовним. Мову вивчив у неволі — від побратимів.

І ще він хоче, щоб почула одна особлива людина. Валерій просить журналістів: «Передайте, будь ласка, якщо десь в Україні є дівчина, на ім'я Руслана — я живий. Ми були знайомі до полону. Я хочу, щоб вона знала».

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!